І це теж мине….

Бо на твоєму небі більше
Хмарин таких от білих
А для мене небо гірше
І давно вже не світліше

Вона не спрагла майже вдень
І вночі вже вчасно спить
І вже наврядчи
Вона ванільна і гаряча

Та не в самому небі справа
І липень цей раз вона послала
Бо калічна щораз гадала
Що небо літнє все долало

Хоча ні…разок бувало
Що таки сили вистачало
І небеса щасливими ставали
Хоча вони не раз цього бажали

Бо комічна вона щораз вважада
Що у вісімнадцять літ
На небі лиш
Блакитний колір мерехтить

І насмілюся благати
Щоб не стреляли
В те єдине,
Що має бути синє, а не сіре